Покатухи на тюбах

Перед новорічними святами вирішили розважитися катанням на тюбах. Здається, запропонувала Марина, хоча, можливо, і хтось інший.

У четвер, після роботи, поїхали до Плотини. Дуже довго, стоячи в черзі, чекали, поки запрацює система. Потім довелося бігти на каток, там начебто в роздягальні черга менеше. Так, але придбали лише одну картку, і комп’ютери знов зависли. Олі, здається, так і не довелося отримати собі картку.

Але воно, як виявилося, і не дуже було потрібно, бо не працювала не личе комп’ютерна мережа, а й система пропуску на ескалатор. Так що першого разу ми піднімалися пішки. Хоча і бескоштовно.

Каталися недовго, бо після того, як ескалатор запрацював, під час чергового підйому Оля травмувала ногу – нога попала між стрічкою та платформою, коли Оля намагалася зіскочити. Довелося її терміново спрямувати до пункту медичної допомоги, а потім Кочеткови відвезли її на рентген. На щастя, кістки не було ушкоджено, але наступного дня нога ще турбувала, і залишилася вдома.

Ми з Полінкою виконали два спуски. Їй, безумовно, було цікаво. Але підніматися по ескалатору без поручнів страшенно небезпечно: вузька гумова стрічка, по обидва боки від якої слизькі металеві направляючі, зовсім не забезпечує комфортного підйому.

Але тим не менш мали якусь розвагу. Сподіваюсь, наступного разу, буде краще і веселіше.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *